У статті досліджено сучасний стан і тенденції розвитку галузі скотарства в кризових умовах. Обґрунтовано важливість галузі скотарства, як для забезпечення продовольчої безпеки країни, так і для розвитку сільських територій, з точки зору забезпечення зайнятості сільського населення та отримання продуктів харчування першої необхідності та доходів. Проте за період ринкових трансформацій, в умовах COVID-19 і повномасштабної війни, розпочатої росією, галузь скотарства України зазнала суттєвих змін та втратила значну частину свого ресурсного потенціалу. Проаналізовано динаміку поголів’я великої рогатої худоби, обсягів виробництва молока, яловичини і телятини. Виявлено важливі структурні зміни в поголів’ї великої рогатої худоби, залежно від категорій товаровиробників. Доведено, що основними виробниками продукції скотарства стали господарства населення, які забезпечують до 70 % обсягів виробництва продукції. Негативний вплив на функціонування галузі скотарства мала і світова пандемія COVID-19. Основні учасники ланцюга просування молока, яловичини та телятини, в першу чергу, дрібні виробники та переробники, зіткнулися з багатьма проблемами, які обмежували їх роботу. Зокрема, труднощі з переміщенням молока та худоби в ланцюгах постачання, зниження цін на молоко, яловичину і телятину, нестача працівників, збільшення витрат на виробництво за рахунок впровадження заходів безпеки. Встановлено, що повномасштабна війна країни-терориста зумовлює критичні наслідки як для України, так і для галузі скотарства. Руйування, окупація ферм та поголів’я великої рогатої худоби, знищення кормів, запасів фуражу та пошкодження логістики призвели до скорочення пропозиції молока та яловичини в країні. Обґрунтовано, що подальше функціонування галузі та її ефективність суттєво залежать від політики уряду та мотиваційного механізму. В умовах повномасштабної війни, яка вже триває понад рік, левова частка фінансових ресурсів спрямовується на воєнні потреби, тому розраховувати на значну державну підтримку недоцільно. Проте, Уряд країни, у межах наявних ресурсів та залучаючи іноземні інвестиції, продовжує активну роботу щодо підтримки виробників молочної продукції. Аргументовано, що важливими напрямами розвитку галузі є концентрація виробництва, в т. ч. на основі кооперації виробників; покращення кормової бази та племінної справи; модернізація матеріально-технічного забезпечення; інвестиційна підтримка як державних, так і міжнародних інституцій. Обґрунтовано, що вирішенню існуючих проблем у галузі сприятимуть взаємодія та узгодженість інтересів виробників, переробних підприємств та держави.